ПРО ПІДТРИМКУ
Найкраща підтримка - це бути поряд. Але це реально важко. Ми не звикли до такого.
Найкраща підтримка - це бути поряд. Але це реально важко. Ми не звикли до такого. Ми звикли щось робити (навіть, якщо це неважливо для іншого), а не просто знаходитися поряд. Багатьом з нас дуже важко переносити, коли інша людина має сильні негативні емоції, особливо, коли це розпач, жах, горе тощо.
Інколи ми думаємо, що підтримуємо, а насправді - ні. Найпоширеніші помилки, які ми робимо, виглядають таким чином. Ми кажемо:
• "Буває і гірше", "Мені б твої проблеми", "Нема чого переживати", "Нічого страшного не відбулося", "Комусь ще гірше". Це знецінення ситуації і почуттів іншого. Людина в такому випадку не відчуває себе цінною та важливою. Постійне знецінення (якщо, наприклад, ми ось так постійно "підтримуємо" своїх дітей та партнера) призводить до емоційного вигорання, депресивних розладів і хронічного стресу, а також до проблем з самоцінністю.
• "Все буде добре!", "Все налагодиться", "Все на краще". А тут пусті обіцянки, які ви не можете виконати, як і не можете на 100% пообіцяти, що буде саме так. І якщо "добре" не стається, то розчарування сильно підкошує. Крім того при такій "підтримці", людина часто починає займати пасивну позицію і чекає, коли ж налагодиться, замість того, щоб думати, як вона може собі допомогти, і допомагати собі.
• "А я тебе попереджала!", "Як ти міг?", "Сам винен. А що ти хотів?", "Ти весь час у щось влазиш!". Це критика, обвинувачення, присоромлення, які не допомагають вирішити ситуацію, а навпаки призводять до погіршення емоційного стану того, до кого це звернено. А ще це впливає на самооцінку, особливо, коли це дитина і ми для неї є авторитетом.
• "Треба було зробити ....". А це поради, які адресовані до минулого. Можливо і варто розібрати, що можна зробити по-іншому наступного разу, але, коли людина буде до цього готова і САМА спросить вашу пораду. Без запиту давати поради - це займатися рятівництвом. А це психологічна гра, що завжди закінчується розплатою, мінімум негативними емоціями.
• "Заспокойся!", "Візьми себе в руки!", "Не плач!", "Не треба так хвилюватися!". Тут пропонується людині подавити свої емоції та почуття. Можливо і є ситуації, коли вигідним є тимчасово відкласти відреагування емоцій, але в більшості випадків їх краще проявити, щоб вони не залишалися всередині. Подавлені емоції підвищують рівень стресу, виснажують, впливають на наше відчуття щастя, а також є однією з причин психосоматичних хвороб.
(Психосоматичні хвороби - соматичні хвороби, в яких беруть участь психологічні фактори. "Чиказька сімка" психосоматичних хвороб - це виразка шлунка; гіпертонія; бронхіальна астма; ревматоїдний артрит; запальне захворювання кишківника; гіпертиреоз; атопічний дерматит.)
В певних ситуаціях кожному з нас потрібна різна підтримка. Комусь, щоб його обійняли, комусь, щоб вислухали, а ще комусь, щоб взяли на себе вирішення побутових проблем. Дуже важливо підтримувати так, як треба саме цій людині в даний момент.
Для цього ми спочатку
даємо інший людині виговоритися,
співчуваємо (і мімікою, і словами; можна сказати "співчуваю тобі", "дуже шкода, що так сталося" тощо)
і тільки потім питаємо: "Чим я можу тобі допомогти зараз?", "Як я можу бути тобі корисним?", "Що я можу для тебе зробити?", "Мені дуже хочеться тебе підтримати, як я це можу зробити?"
Інколи ці фрази виглядають як "переходьмо до справи". Але тут вся суть в тому, коли ми їх сказали (наприклад, поспішаючи, перебиваючи людину, не даючи їй розповісти про те, як вона) і з якою інтонацією (сухо, шаблонно, без співчуття). Тоді так, це виглядатиме, ніби ми хочемо позбутися цієї людини і завершити розмову. Тому звертаємо на це увагу!
І пам'ятаємо: разом, коли є підтримка, легше пережити будь-які події.
(С) Ірина Абрамчук, психолог
2025